Лина Костенко афоризмы, цитаты, фразы и высказывания

« Стр 1 из 2, показаны 1 - 20 из 25 »

Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.Ты, может, от меня устал. Меня нужно любить. (Лина Костенко) [28.01.2017 01:00:03] { 23 / 0 / 0 }
Note: Ліна Костенко. Маруся Чурай
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Десь, може, там зустрінемося ми.
Не буде рук — обнімемось крильми.Где-то, может, там мы встретимся.
Не будет рук — обнимемся крыльями.
(Лина Костенко) [28.01.2017 01:00:03] { 41 / 0 / 0 }
Note: Лина Васильевна Костенко. Маруся Чурай
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Все повинно минати, бо інакше нічого не настане.Всё должно проходить, иначе ничего не настанет.Божественное высказывание! Апплодисменты! (Лина Костенко) [НИЧЕГО] [24.01.2017 01:00:03] { 58 / 0 / 0 }
Note: Лина Васильевна Костенко
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

— Великое небо.
— Или мы малые. — Велике небо.
— Або ми малі.
(Лина Костенко) [НЕБО, РАЙ] [23.01.2017 01:00:03] { 29 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Дума про братьев Неазовских
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

А як подумать, дівчинко моя ти,
то хто із нас на світі не розп’ятий?
Воно як маєш серце не з льодини,
розпяття — доля кожної людини.Но как подумать, девочка моя ты,
то кто из нас на свете не распятый?
Оно как имеешь сердце не со льда,
распятие — каждого человека судьба.
(Лина Костенко) [СУДЬБА, УЧАСТЬ, СЕРДЦЕ] [11.01.2017 01:00:03] { 49 / 0 / 0 }
Note: Лина Васильевна Костенко. Маруся Чурай
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,
що світ вже так замішаний на злі,
що як платити злочином за злочин,
то як же й жити, люди, на землі?Но, видимо, мы правды не сглазим,
что мир уже так замешан на зле,
что как платить преступлением за преступление,
то как же и жить, люди, на земле?
(Лина Костенко) [ЛЮДИ] [08.01.2017 01:00:03] { 67 / 0 / 0 }
Note: Лина Васильевна Костенко. Маруся Чурай
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі.Но есть печальное утешение, право: кому-то на свете хуже, чем тебе. (Лина Костенко) [ПРАВО, УТЕШЕНИЕ] [08.01.2017 01:00:03] { 50 / 0 / 0 }
Note: Лина Васильевна Костенко. Маруся Чурай
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.Озёрца малые сияют, но без злобы,
качает туча тощие громы.
Поедем в лес, поговорим ? с зелёным
а уж тогда могу я и с людьми.
(Лина Костенко) [ТУЧА] [31.12.2016 01:01:01] { 36 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Лес этот жив...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю. Я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.И почему ждёт лес меня ? и снова
на щит возносит солнце и зарю.
Я их люблю. Их слово мне знакомо.
И с ними я безмолвьем говорю.
(Лина Костенко) [СОЛНЦЕ] [31.12.2016 01:01:01] { 38 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Меня с пеленок любят все деревья...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки. А жизнь идет и все без корректур,
и как напишешь, так уже и будет.
Пусть не страшит досадная строка.
Прозрений не пугайся, в них лекарство -
это сердца вехи.
Не бойся правды, хоть она горька,
и всех печалей, хоть они, как реки.
Людскую душу бойся обобрать:
Предашь однажды — и уже навеки.Перевод Татьяны Гордиенко.
(Лина Костенко) [ЖИЗНЬ, ПЕРЕВОД] [31.12.2016 01:01:01] { 45 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. А жизнь идет и все без корректур...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.Лес этот жив. Глаза его ? добрее.
Ветра гуляют в буйной голове.
пни обветшалые, косматые отребья
летопись тиши слагают на траве.
Дубовый Нестор всё глядит сквозь пальцы
на вальсы белые хмельных берёз,
и сонный гриб в зелёненькой фуфайке
дождём упился и за день подрос.
Багрянцем солнце, теменью лесною
в просвете туч все крутит нам кино,
И там на пне да под седой сосною
медведи забивают в домино.
(Лина Костенко) [СОЛНЦЕ, ГРИБ, ДЕНЬ] [31.12.2016 01:01:01] { 29 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Лес этот жив...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих. Послушаю я дождь. Подкрался и шумит.
Жестянный звук воды, шаги весёлых капель.
Ещё лишь миг, лишь миг, ещё лишь миг,
я оглянусь ? года прошли внезапно.Да, может, и века. Никто и не узнал
в туманностях души иль, может, Андромеды -
я в мантиях дождя ? прозрачностью стекла ?
и прихожу к живым, и зрю, кого уж нету.
(Лина Костенко) [ЗВУК] [31.12.2016 01:01:01] { 27 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Послушаю я дождь...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність. Целую все леса. Спасибо скрипачу.
Присутствие моё вам хорошо сыграл он.
Я ? дерево и дождь, всё, что любить хочу
и, может быть, моё в том высшее начало.
(Лина Костенко) [НАЧАЛО, ДЕРЕВО] [31.12.2016 01:01:01] { 24 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Послушаю я дождь...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати. А жизнь идет и все без корректур.
И время мчится, не уняв галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
И мы живем уже после потопа.Не знаю я, что будет после нас,
Во что природа сможет нарядиться.
Не отступает время ни на час.
А мы — живые, надо торопиться.Перевод Татьяны Гордиенко.
(Лина Костенко) [ВРЕМЯ, ПЕРЕВОД, ЖИЗНЬ] [31.12.2016 01:01:01] { 32 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. А жизнь идет и все без корректур...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди. Чтоб след оставить, без него нельзя,
Мы ж ничего — проходим, словно тени.
Чтоб только неба синие глаза
Всегда бы землю видели в цветеньи.
Чтобы леса не вымерли, как тур,
Слова не оскудели, словно руды.Перевод Татьяны Гордиенко.
(Лина Костенко) [СЛЕД, СЛОВА, НИЧЕГО] [31.12.2016 01:01:01] { 35 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. А жизнь идет и все без корректур...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чортик у трубі,
і тихо вилучає вам сумління.
Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас — із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.Ищите цензора в себе.
Он там живёт, дремучий и небритый,
сидит там, чёртик будто бы в трубе
и совесть вам он извлекает скрытно.
Немного, изнутри и не за раз.
Всё снимет по чуть?чуть, до образочка.
И незаметно вынет вас ? из вас.
Останется одна лишь оболочка.
(Лина Костенко) [31.12.2016 01:01:01] { 30 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Ищите цензора в себе...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

І живемо. Земля ще нас тримає.
А вже мистецтво ждать перестає.Усі вже звикли: геніїв немає.
А що, як є? Зацьковинаий, а є?!А що як він між нами ходить, геній?
Вивозить з бруду цей потворний час.
Що, як за це вже зараз в наших генах
нащадки наші зневажають нас?!Так и живём. Земля ещё нас носит.
Но уж искусство прекращает ждать.Нет гениев — и ладно. И не спросят
себя — вдруг есть? Затравлен, но не взять? А вдруг, он между нами ходит, гений?
Вывозит ужас времени, сквозь грязь.
А коль сейчас за это в наших генах
потомки наши презирают нас?
(Лина Костенко) [ГРЯЗЬ, ИСКУССТВО, ГЕНИЙ] [31.12.2016 01:01:01] { 43 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Привыкли все - нет гениев, и всё тут...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Усі вже звикли: геніїв немає.
Поснулим душам звелено хропти.
Епоха несприятлива – ламає
іще в колисці геніям хребти.Колись, давно, були якісь гіганти.
Тепер зручніші виміри – пігмей.
Напівнездари чи напівталанти,
в космічний вік – дремучий Птолемей.Привыкли все — нет гениев, и всё тут.
Ведь спящим душам велено храпеть.
Плоха эпоха — набекрень своротит
и в колыбели гению хребет.Давно, когда-то, были там, гиганты.
Теперь удобней — если ты пигмей.
Полубездарности, полуталанты,
в эпоху космоса — дремучий Птолемей.
(Лина Костенко) [ЭПОХА, ЕСЛИ] [31.12.2016 01:01:01] { 46 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Привыкли все - нет гениев, и всё тут...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Марную день на пошуки незримої
німої суті в сутінках понять.
Шалене слово загнуздавши римою,
влітаю в ніч. Слова мене п'янять.
Я — алкоголік страченої суті,
її Сізіф, алхімік і мурах.
Мої слова, у чоботи не взуті,
спливають кров'ю на її тернах.
Вони горять і валяться, як вежі.
А потім їх обмацують сліпці.
І що ж, так наче й не було пожежі -
і тільки жменька попелу в руці.День извожу на поиски незримой
в потёмках понятийных темы гладь.
Шальное слово обуздавши рифмой,
влетаю в ночь. Слова меня пьянят.
Я — алкоголик уж казнённой сути,
её Сизиф, алхимик, муравей.
Мои слова, в сапожки не обуты,
кровят в терновнике её ветвей.
Они как башни падают горящи,
потом же их — ощупывать слепцам.
И что же — словно не было пожарищ,
а пепла горсть достанется рукам.
(Лина Костенко) [СЛОВА, СЛОВО, ДЕНЬ] [31.12.2016 01:01:01] { 35 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. День извожу на поиски незримой...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так – то не знайшлося маляра.
Все якось так – то горе, то біда. І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, –
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки... О, как же мама грезила тем небом!
Была она красива, молода!
Пришёл художник слабый, неумелый,
Всё как-то так – то горе, то беда.Орнаменты поблёкли на посуде,
Отец в унынье впал, прошли года, –
И нет над ней теперь ни потолка, ни буден,
А есть лишь небо, звезды, облака…
(Лина Костенко) [ХУДОЖНИК, ЗВЕЗДА, НЕБО] [31.12.2016 01:01:01] { 33 / 0 / 0 }
Note: Лина Костенко. Мать
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Twitter Twitter Print

« Стр 1 из 2, показаны 1 - 20 из 25 »

!!!
АФОРИЗМЫ В КАРТИНКАХ
ЛУЧШИЕ АВТОРЫ ДНЯ
БЛИЦ
    title
ПОИСК
время 3
гол факт 2
кнырь 2
согласие 2
танго 2
футбол 2
сказка 2
тест 2
заплетать 2
евгений ханкин 2
любовь 16945
жизнь 8541
Счастье 7066
Секс 6570
женщина 5402
дружба 4880
работа 4686
красота 4526
Время 3760
деньги 3398
  • За 1 день: 227
  • Всего: 1688544
  • ЛУЧШИЙ АФОРИЗМ ДНЯ
    ДЕМОТИВАТОР
    АКТИВНЫЕ АВТОРЫ