нема

НЕМА, в знач. сказуемого (·укр. нема) (·разг. ·шутл. ). Нет, не имеется. У меня вовсе денег нема.




Афоризмы где это слово употребляется

Палка нема, а даст ума. ( Русские пословицы и поговорки) [КАРА - МИЛОСТЬ, ПАЛКА] [10.10.2011 00:00:00] { 948 / 0 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
С москалями нет общего языка. З москалями нема спільної мови.1952 ( Степан Андреевич Бандера) [01.02.2017 01:00:03] { 94 / 0 / 0 }
Примечание: Степан Андреевич Бандера
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Игра - Бог. Она даёт и отнимает. Её побуждения чужды нашим. Она нема, слепа и глуха. Она всё может, у неё свои почитатели и святые, любящие её ради неё самой, а не ради того, что она обещает, обожающие её в то время, как она наносит удар. Если она слишком жестоко грабит их, они приписывают вину не ей, а себе. Я играл неудачно - говорят они. Они каются, а не богохульствуют. (Анатоль Франс) [ЕСЛИ, УДАР, СЛИШКОМ] [09.03.2015 00:00:00] { 179 / 3 / 0 }
Примечание: "Сад Эпикура"
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Без стужи русская зима, что мова украинская без слова "нема"! (Асов Арсен) [ХОЛОД, ЯЗЫК, ЗИМА] [11.12.2013 07:44:14] 7 { 1418 / 16 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Если истина немА, то в споре побеждает ложь… -АроноваАнИс (Анна Ис Аронова) [ИСТИНА, ЕСЛИ] [20.05.2018 01:58:00] 2 { 114 / 4 / 0 }
Тэги: Спор, Истина, Ложь

If the truth is mute, the lie wins…-AnnaIsAronova
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Слепа Фемида и нема, всё это так привычно, /
Теперь ещё оглохла, что ж - это гармонично.
(Александр Шевченко) [ПРАВОСУДИЕ, ВСЁ] [17.07.2017 08:32:08] 4 { 251 / 8 / 1 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати. А жизнь идет и все без корректур.
И время мчится, не уняв галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
И мы живем уже после потопа.Не знаю я, что будет после нас,
Во что природа сможет нарядиться.
Не отступает время ни на час.
А мы — живые, надо торопиться.Перевод Татьяны Гордиенко.
(Лина Костенко) [ВРЕМЯ, ПЕРЕВОД, ЖИЗНЬ] [31.12.2016 01:01:01] { 195 / 0 / 0 }
Примечание: Лина Костенко. А жизнь идет и все без корректур...
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Болтлива влюбленность, а любовь - нема. (Владимир Куземко) [ЛЮБОВЬ] [30.10.2016 02:01:11] { 130 / 0 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
В саду зеленом бедный соловей
Поет весенней ночью или плачет:
«Велик ли прок от песни мне моей,
Когда я и бесцветен и невзрачен?»И роза клонит стебель все грустней,
И думает: «Краса моя обманна.
Велик ли прок мне в красоте моей,
Когда я и нема и бесталанна?»
(Мирза Шафи Вазех) [РОЗА] [20.01.2017 01:00:03] { 122 / 0 / 0 }
Примечание: Мирза Шафи Вазех
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
СКАЗКА
(из учебника для 8-го класса «Ридна мова»)
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ладна. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ.
Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
"Ах, эта красная рябина
Я на тебя смотрю, любимый,
Среди осенней желтизны.
Теперь уже со стороны..."
Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
- А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.
- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.
Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
- Поїхали!
-Куди? - перелякався Вовк.
- Куди-небудь! - пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:
- Чао предкам!
- Дитино рідна! - сплеснула в долоні бабуся. - А ти де в таку рань тут узялася?
- Ша! - приклала пальця до вуст Червона Шапочка. - Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
- Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..
- Дай щось пошамати! - сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
- Нема, дитино, - каже бабуся. - Бо я хворіла.
- Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
- Гроші давай! - хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.
Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
- На. Нема більше.
- Тоді я тебе з'їм! - налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
- Не маю, внученько! їй-Богу, більше не маю!..
Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.
- Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво осміхнулася:
- А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
(Акакий Швейк) [ШКОЛА, ДЕГРАДАЦИЯ, СКАЗКА] [26.02.2013 01:11:43] 8 { 1894 / 9 / 0 }
Примечание: Картинка с сайта - blog.kp.ru
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
!!!
АФОРИЗМЫ В КАРТИНКАХ

Немного кипяточка, медок, цейлонский чай из цельного листочка под нАговор "крепчай", сидим, молчим, мечтаем, посудою гремим - мы чай с тобой мешаем и чуточку дрожим... - Ты маленькую ложку обязан уважать!.. - Прости, ещё немножко - и нас не удержать!
ЛУЧШИЕ АВТОРЫ ДНЯ
БЛИЦ
    title
ЛУЧШИЙ АФОРИЗМ ДНЯ
ФОТОМЫСЛИ