дивиться

разевать рот, всплескивать руками, делать круглые глаза, делать большие глаза, поднимать брови, приходить в изумление, пальцами указывать, пальцами тыкать, пальцем указывать, пальцами показывать, пальцем тыкать, изумляться, дивоваться, хлопать глазами, разводить руками, вытягивать физиономию, вытягивать лицо, не верить своим глазам, не верить своим ушам, пальцем показывать, поражаться, удивляться, диву даваться




Афоризмы где это слово употребляется

От дивной простоты так сложно не дивиться. (Георгий Александров) [СЛОЖНОСТЬ И ПРОСТОТА] [19.11.2007 00:00:00] { 729 / 0 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Небо – солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі –
Напитись моря і стати сіллю.
( Один в каное — Небо) [РАЙ, НЕБО] [31.12.2016 01:01:01] { 132 / 0 / 0 }
Примечание: Один в каное — Небо
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Дивиться нечему, дай бог всякому (говор., коли кто глумится над чужою бедою). ( Русские пословицы и поговорки) [СВОЕ - ЧУЖОЕ, БОГ] [10.10.2011 00:00:00] { 774 / 0 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Не устаю дивиться ныне на девиц: Их фиговыи листок чуть выше ягодиц. (Григорий Гаш) [26.08.2015 00:00:00] { 158 / 8 / 0 }
Примечание: Книга: Приколы сионских мудрецов.
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Человек! Когда я посмотрю на тебя, на твои земляные чувства, вообще на твою плоть, когда вспомню о дне рождения и последующих днях младенчества и возрастания твоего доселе и потом перенесусь мыслию ко дню смерти твоей, а затем к вечности, которая тебе присуждена от сложения мира, тогда я не знаю, чему дивиться: ничтожеству ли твоему или всемогуществу и благости Творца, Который благоволил даровать тебе жизнь и твое тленное и смертное тело облечь некогда в бессмертие. Удивление мое возрастает, когда я вижу, что тебе, плоти и крови, Господь Бог, Царь вечный, дает вкушать Собственную Плоть и Кровь (так как Он "во днех плоти Своея" (Евр. 5, 7) преискренне приобщился плоти и крови нашей), чтобы сделать тебя вечно живым. (Иоанн Кронштадтский) [ЖИЗНЬ, ЧЕЛОВЕК, ЧУВСТВА] [18.09.2018 09:39:15] { 99 / 2 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Комизм кроется везде, хотя живя посреди него, мы его не видим; но раз художник - перенесет его в искусство, на сцену, мы сами же над собой будем валяться со смеху и будем дивиться, что прежде не замечали его. (Николай Гоголь) [ХУДОЖНИК, ИСКУССТВО] [17.08.2018 14:01:38] { 93 / 2 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
СКАЗКА
(из учебника для 8-го класса «Ридна мова»)
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ладна. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ.
Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
"Ах, эта красная рябина
Я на тебя смотрю, любимый,
Среди осенней желтизны.
Теперь уже со стороны..."
Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
- А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.
- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.
Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
- Поїхали!
-Куди? - перелякався Вовк.
- Куди-небудь! - пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:
- Чао предкам!
- Дитино рідна! - сплеснула в долоні бабуся. - А ти де в таку рань тут узялася?
- Ша! - приклала пальця до вуст Червона Шапочка. - Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
- Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..
- Дай щось пошамати! - сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
- Нема, дитино, - каже бабуся. - Бо я хворіла.
- Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
- Гроші давай! - хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.
Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
- На. Нема більше.
- Тоді я тебе з'їм! - налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
- Не маю, внученько! їй-Богу, більше не маю!..
Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.
- Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво осміхнулася:
- А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
(Акакий Швейк) [ШКОЛА, ДЕГРАДАЦИЯ, СКАЗКА] [26.02.2013 01:11:43] 8 { 1894 / 9 / 0 }
Примечание: Картинка с сайта - blog.kp.ru
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Нечему ведь тут дивиться, - от свиньи свинья родится. (Николай Суденко) [05.11.2016 02:01:11] { 108 / 0 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Старая сказка нужна. В ней много той дорогой были, которая полезна сейчас и пригодится потом. По этим дорогим зернышкам люди наших дней въявь увидят начало пути, и напомнить это надо. Недаром говорится: молодая лошадка по торной дороге легко с возом идет и о том не думает, как тяжело пришлось тем коням, которые первыми по этим местам проходили. То же и в людской жизни: что ныне всякому ведомо, то большим потом и трудом прадедам досталось, да и выдумки требовало, да еще такой, что и теперь дивиться приходится.Так вот освеженным глазом смотреть на родной край, на его людей и на свою работу и научили меня годы войны, как раз по присловью:— После большой беды, как после горькой слезы, глаз яснеет, позади себя то увидишь, чего раньше не примечал, и вперед дорогу дальше разглядишь. (Павел Бажов) [ГОД, ГЛАЗ, НАЧАЛО] [13.01.2017 01:00:03] { 383 / 0 / 1 }
Примечание: Павел Бажов. Уральские сказы
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Когда вы узнаете хорошенько людей и всё, чему способна эта порода двуногих животных, то вы будете дивиться только одному — как они до сих пор не передушили друг друга. (Михаил Загоскин) [ПОРОДА] [14.07.2020 03:19:55] { 76 / 2 / 1 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
!!!
АФОРИЗМЫ В КАРТИНКАХ

Сколько раз не пыталась Диана изменить свой профиль в настройках, а всё-таки пришлось это делать через пластического хирурга.
ЛУЧШИЕ АВТОРЫ ДНЯ
БЛИЦ
    title
ЛУЧШИЙ АФОРИЗМ ДНЯ
ФОТОМЫСЛИ