ВОНА

ы, ж.Денежная единица Корейской Народно-Демократической Республики и Южной Кореи, равная 100 чонам.




Афоризмы где это слово употребляется

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося давно вже дорослі,
Але кохали щиро мов діти.Она носила цветы в волосах,
И с ними играл он, а ещё ветер.
Казалось, давно уже выросли,
Но любили чисто, словно дети.
( Бумбокс - Квіти в волоссі) [ЦВЕТЫ, ВЕТЕР, ЦВЕТОК] [14.12.2016 01:00:03] { 155 / 0 / 0 }
Примечание: Бумбокс - Квіти в волоссі
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так – то не знайшлося маляра.
Все якось так – то горе, то біда. І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, –
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки... О, как же мама грезила тем небом!
Была она красива, молода!
Пришёл художник слабый, неумелый,
Всё как-то так – то горе, то беда.Орнаменты поблёкли на посуде,
Отец в унынье впал, прошли года, –
И нет над ней теперь ни потолка, ни буден,
А есть лишь небо, звезды, облака…
(Лина Костенко) [ХУДОЖНИК, ЗВЕЗДА, НЕБО] [31.12.2016 01:01:01] { 220 / 0 / 0 }
Примечание: Лина Костенко. Мать
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
"..В гіршому випадку чим старші ми, тим більше спираємось на досвід суворих вчинків загальної ігри, руйнуючи в собі не дитинство, а відчуття справжнього, то як ми вірили не зсилаючись на "А може", "просто так цього зробити не могли". Ми боролись і бігли, розбиваючи коліна й лікті, не знаючи того, що там життя чи наша мрія..ми лиш любовю і азартом сповнені були. Нас не втомлювало сидячи щовечора на ідній і тіж лавці у дворі, на качелях біля річки, на дереві в саді. Ми не втомлювались від прогулянок однаковими маршрутами - ми більше любили, прощали, ділились, вірили, бо були наповнені простотою - не спорченою поняттями. У нас не було статусів - у нас була одна ігра, в якій кожен ставав лідером, ідучи вечором додому з думкою повернутись сюди пошвидше завтра. Як би людина не була впевнена в тому, що сама вона зможе покорити світ, в питанні часу будь-яка гордість, самолюбство, високомірність зустрічається з тим, що вважатиме це все дрібницями і захоче простого спілкування, простої любові, простої мрії, простої усмішки. Не дитиство проходить, просто ми знаходимо нове місце, куди біжимо, за що боримось, що любимо і цінимо - сім'я. Бережіть її, бо це лікарство від усіх "земних недуг". (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА, У нас] [12.03.2012 09:49:30] { 1334 / 0 / 0 }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Великая Отечественная война -- геноцид вона. (Евгений Варфоломеев) [ВОЙНА] [24.09.2016 02:01:11] { 102 / 0 / 0 }
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Любов сліпа, сліпий і той хто любить,
На краю прірви усміхнений стоїш.
Один лиш крок — вона тебе загубить,
За руку візьме і з нею полетиш
Ти кудись вниз.Любовь слепа, слепой и тот, кто любит,
На краю пропасти стоишь, улыбаясь.
Один лишь шаг — она тебя погубит,
За руку возьмет и с ней полетишь
Ты куда-то вниз.
( Скрябін - Падай) [ЛЮБОВЬ] [08.01.2017 01:00:03] { 142 / 0 / 0 }
Примечание: Скрябін - Падай
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
По суті кожна річ в цьому світі, створена нами, немає вагомого значення. І не тому що з часом вона постаріє,прогниє, вкриється ржавчиною, а тому що в кінцевому результаті - ми могли б обійтися і без неї. Справа не в тому, щоб кинути все, - а зрозуміти, що залишається з нами, коли ми стоїмо босоніж в чистому полі. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:43:10] { 1020 / 0 / 0 }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
СКАЗКА
(из учебника для 8-го класса «Ридна мова»)
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ладна. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ.
Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
"Ах, эта красная рябина
Я на тебя смотрю, любимый,
Среди осенней желтизны.
Теперь уже со стороны..."
Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
- А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.
- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.
Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
- Поїхали!
-Куди? - перелякався Вовк.
- Куди-небудь! - пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:
- Чао предкам!
- Дитино рідна! - сплеснула в долоні бабуся. - А ти де в таку рань тут узялася?
- Ша! - приклала пальця до вуст Червона Шапочка. - Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
- Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..
- Дай щось пошамати! - сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
- Нема, дитино, - каже бабуся. - Бо я хворіла.
- Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
- Гроші давай! - хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.
Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
- На. Нема більше.
- Тоді я тебе з'їм! - налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
- Не маю, внученько! їй-Богу, більше не маю!..
Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.
- Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво осміхнулася:
- А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...
(Акакий Швейк) [ШКОЛА, ДЕГРАДАЦИЯ, СКАЗКА] [26.02.2013 01:11:43] 8 { 1890 / 9 / 0 }
Примечание: Картинка с сайта - blog.kp.ru
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
По суті кожна річ в цьому світі, створена нами, немає вагомого значення. І не тому що з часом вона постаріє,прогниє, вкриється ржавчиною, а тому що в кінцевому результаті - ми могли б обійтися і без неї. Справа не в тому, щоб кинути все, - а зрозуміти, що залишається з нами, коли ми стоїмо босоніж в чистому полі... (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:39:59] { 1532 / 0 / 0 }
Тэги: матерія
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
На лоні світла у безмежжі, йшла Вона дорогою буття. З обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. Й не знала Та страху, і сонця промені ловила оком, заснути на воді могла, та заборонено було торкатись каменя-гріха. Та ні...Не та була її природа, щоб не дізнатись, яка ж від гріха ця насолода. І далі йшла вона дорогою життя, уже носила тіло і вбрання, з обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. Та був присутній їй вже страх, і в мові серця - стон сумлінь, і вірила лише у свою тінь. Але усе ж ішла дорогою життя, все так носила тіло і вбрання, з обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. (Михайло Мачишин) [ПРИРОДА, СТРАХ] [26.05.2013 11:38:44] { 1528 / 0 / 1 }
Тэги: гріх
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
Удивительно устроен человек: с невероятной жадностью тянет к себе все на свете, безмерно страдает, когда ему чего-то не хватает, но еще больше страдает, когда не может в тот или иной способ избавиться от добытого. Растратить деньги, перепаскудить блюда и напитки, похвастаться тайнами, испортить всю свою жизнь.
***
Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя.
(Павел Загребельный) [БОЛЬШЕ, ЧЕЛОВЕК, ДЕНЬГИ] [24.12.2019 13:23:51] { 107 / 6 / 0 }
Ссылка : Роксолана
VK Facebook Mailru Odnoklassniki Twitter Email Print
!!!
АФОРИЗМЫ В КАРТИНКАХ

Обладают магией обряда чары ясновидящего взгляда!
ЛУЧШИЕ АВТОРЫ ДНЯ
БЛИЦ
    title
ЛУЧШИЙ АФОРИЗМ ДНЯ
ФОТОМЫСЛИ