Михайло Мачишин
1
- Любимые афоризмы [0]
- Ссылки
- Отзывы
- Лучшие афоризмы [50]
Михайло Мачишин
автор проекта
50 афоризмов
Комментариев: 0
Родился: 08.04.1989
Регистрация: 03.04.2011
Место проживания: ukraine (Львів)
1
Не створюйте стереотипів, не створюйте звичок, не створюйте почуття власності і ви станете непереможними. (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:31:10]
{ }
Люди постійно хворіють одиними і тими ж "хворобами", - тільки "лікуються" по-різному. (Михайло Мачишин) [ЛЮДИ] [12.03.2012 09:51:41]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
Нам дали життя і можливість: любити чи ненавидіти, вірити чи бути цинічним, терпіти чи піддаватись. Ми відповідальні за те що робимо, але безмежно вільні в тому що думаємо, бо бачимо вчинки мільйонів людей. Але відповідь на питання ми знаходимо лише там де наша відповідальність, сміливість, терпіння і повага. Все інше це унилість і лінь. Ховаючи свої можливості за страхом, чекаючи того законного дня, в якому можна проявити любов, повагу, увагу ми лиш принижуємо себе, свої гідність і підкреслюємо лицемірність. Разом із нашими можливостями дана й свобода, і ніхто не вправі осуджувати нас за вчорашнє, нинішнє чи завтрашнє. Не чекайте свят зазначених датою, шукайте можливсті створити його тоді, коли необхідно. Стереотипи зїдають нашу душу, залишаючи лиш унилість, а свобода серця, скерована мудрістю - заставляє кожен день бути святом. А що може бути кращим, ніж свято в душі. (Михайло Мачишин) [ВОЛЬНОСТЬ, СВОБОДА, ДАЛИ] [26.05.2013 11:38:22]
{ }
На лоні світла у безмежжі, йшла Вона дорогою буття. З обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. Й не знала Та страху, і сонця промені ловила оком, заснути на воді могла, та заборонено було торкатись каменя-гріха. Та ні...Не та була її природа, щоб не дізнатись, яка ж від гріха ця насолода. І далі йшла вона дорогою життя, уже носила тіло і вбрання, з обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. Та був присутній їй вже страх, і в мові серця - стон сумлінь, і вірила лише у свою тінь. Але усе ж ішла дорогою життя, все так носила тіло і вбрання, з обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. (Михайло Мачишин) [ПРИРОДА, СТРАХ] [26.05.2013 11:38:44]
{ }
Зовнішність примітивна тільки з того, що вона не може передати нас повністю. Вона нас сковує і обмежує. Водночас це наші обладунки перед іншими - готовими нас атакувати, але невідомість, яка скривається за тілом стримує їх. В цьому наша сила, в цьому ж і слабість. Тому ми блукаєм по світу одиноко, і коли находимо споріднену душу - ми знаходимо союзника. Зачасту, знайшовши ми радуємся цій важкій находці і робимо все щоб не впустити, іноді навіть дурниці, через надмірне себелюбство. Тому так важливо не тільки пізнавати себе, а вчитись контролювати пізнані можливості. (Михайло Мачишин) [СИЛА] [26.05.2013 11:39:04]
{ }
Коли людина знаходить в собі вічність, вона подібна вітру. Вона вільна, однаково відчуває як біль так і радість, може бути безмежно спокійною, може усміхатись і гратись з тобою, може стати потіхою в жарку пору і учителем - в холод, ти можеш влюбитись в неї, але вона, як вітер - належить лиш одному Богу. Хто ж ми тоді? Напевно лиш частина великої сили, тому наша природа так манить нас, але не просто щоб володіти один одним, а щоб стати сильнішими для цього вічного. Якщо це так, то я не взмозі дати Тобі неохідне, але якщо мені пощастить стати цим вітром, - я склонюсь перед можливістю бути з тобою, стати тою ланкою, через яку ти отримаєш тепло, радість і любов від Бога. Я шукав себе, я обманював себе, але тепер знаю де моє місце, бо ти мій вітер, ти моє щастя. (Михайло Мачишин) [ХОЛОД, ПРИРОДА, Я] [26.05.2013 11:39:31]
{ }
По суті кожна річ в цьому світі, створена нами, немає вагомого значення. І не тому що з часом вона постаріє,прогниє, вкриється ржавчиною, а тому що в кінцевому результаті - ми могли б обійтися і без неї. Справа не в тому, щоб кинути все, - а зрозуміти, що залишається з нами, коли ми стоїмо босоніж в чистому полі... (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:39:59]
{ }
Наверное Энштейн был прав, говоря о том что если мир технологий превзойдет простое человеческое общение, то мир получит больное поколение. Думаю это болезнь состоит в скуке, унынии и как следствии лени. Она охватит многих, так как технологии это всего лишь бездушная глыба грязи, а все что отходит от своей истинной природы существование быстрее гибнет, ибо постоянно нуждается в поддержке. Попробуйте посадить полевой цветок в дома, если даже вы сумеете спасти его, он не будет таким же простым, живым и радостным, как под солнцем, дождем или холодным утренним туманом на родном поле. Одиночество это большое испытание для кого либо, борьба его внутреннего мира с противоречиями внешнего фактора, и каждый из них хочет получить свое место в нашем сердце. В одиночестве человек много чего понимает, и осознает, и каждое понимание, как химическая реакция питается выбросить всплеск эмоций на внешний фактор воздействия, изменить его, сделать все под свое понимание. Но в мире технологий это тоже самое, как тот цветок, который все время кричит человеку что ему тут не место. Только глядя на него в поле, в солнце, дождь или холодный утренний туман мы понимаем как ему здесь и ценим его истинную природу, его душу. Тогда не надо кричать ни цветку ни человеку, все обретают покой и понимание. Только живая близость делает нас настоящими, только она дает возможность воспользоватся всеми внутренними сознаниями. Пройдет время, все к этому привыкнут, назовут новой модой, новыми возможностями. Человек ко всему может привыкнуть, но человеческое сердце всегда, хоть и молча будет стремится увидеть свет, понимание, простоту и ощутит приязнь от физического труда. Большинство наших болезней только от наших желаний. (Михайло Мачишин) [СОЛНЦЕ, ЕСЛИ, ЧЕЛОВЕК] [26.05.2013 11:38:01]
{ }
Тэги: а, близость, болезнь, больное, большинство, большое, борьба, будет, быстрее, в, внешний, возможность, время, все, всегда, всего, всплеск, вы, выбросить, глыба, глядя, грязи, даже, для, дождем, дождь, дома, его, ему, если, же, живым, життя, здесь, и, ибо, из, изменить, или, испытание, к, каждый, как, ко, кого, который, кричать, либо, лишь, место, мир, мира, много, может, молча, мы, на, наверное, надо, нас, не, него, ни, них, но, о, общение, одиночество, он, она, от, под, покой, поколение, поле, полевой, получить, понимание, посадить, постоянно, прав, привыкнуть, приязнь, простое, реакция, с, самое, свет, сделать, сердце, солнце, спасти, существование, так, то, тогда, тоже, только, том, тот, туман, тут, увидеть, утренний, фактор, холодный, хоть, цветок, чего, человек, человеческое, что, это, этому,
Що таке життя? Що таке любов? Ми завжди шукаємо на них відповіді. І той, хто став шукати залишився сам далеко від дому, серед безмежної вселенної, в проміжку між часом і невідомістю. Там ти скучаєш за людьми, але вернутись важко, тому що насправді тебе уже немає. Внутрішній світ людини неможливо описати повністю, не можна намалювати, не можна навіть уявити. Це те саме що і вся вселенна, коли ми віддаляємось від Землі, і спостерігаємо як вона зникає ми наче задихаємось, осягаючи відстань, коли вона зникає, ми втрачаємо уявлення про цю відстань, про положення, про масштаб того що нас охоплює, тому що ми відбивались лиш від того, що встигли пізнати. Коли ми залишаємось наодинці у далекій вселенній, всі порівняння можуть бути лише з самим собою, або ж спробувати вдихнути її могутність злившись з нею. Якому світу віддаємось той і пізнаємо: маленькій планеті, галактиці чи все таки всій загадковій вселенній. Представивши тільки це, можна зрозуміти ким ми являємся віддаючись примітивній суєті, сварці, капризам, скованості, лицемірству, егоїзму маленької планети. Все це лише реакція нашої природи на середовища в якому зростаємо. Ми в ньому народжуємось, але нам вправі вибирати віру, мрію, захоплення, напрям. І тільки втративши все - ми отримуємо необхідне. (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:31:33]
{ }
"..В гіршому випадку чим старші ми, тим більше спираємось на досвід суворих вчинків загальної ігри, руйнуючи в собі не дитинство, а відчуття справжнього, то як ми вірили не зсилаючись на "А може", "просто так цього зробити не могли". Ми боролись і бігли, розбиваючи коліна й лікті, не знаючи того, що там життя чи наша мрія..ми лиш любовю і азартом сповнені були. Нас не втомлювало сидячи щовечора на ідній і тіж лавці у дворі, на качелях біля річки, на дереві в саді. Ми не втомлювались від прогулянок однаковими маршрутами - ми більше любили, прощали, ділились, вірили, бо були наповнені простотою - не спорченою поняттями. У нас не було статусів - у нас була одна ігра, в якій кожен ставав лідером, ідучи вечором додому з думкою повернутись сюди пошвидше завтра. Як би людина не була впевнена в тому, що сама вона зможе покорити світ, в питанні часу будь-яка гордість, самолюбство, високомірність зустрічається з тим, що вважатиме це все дрібницями і захоче простого спілкування, простої любові, простої мрії, простої усмішки. Не дитиство проходить, просто ми знаходимо нове місце, куди біжимо, за що боримось, що любимо і цінимо - сім'я. Бережіть її, бо це лікарство від усіх "земних недуг". (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА, У нас] [12.03.2012 09:49:30]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
Спонтанність, як приправа - завжди додає життю смаку. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:45:58]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
Найкращі статуси в серці. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:45:19]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
Тэги: в,
Не потрібно шукати ідеал, - достатньо зрозуміти, що на помилках ми вчимось. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:43:54]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
По суті кожна річ в цьому світі, створена нами, немає вагомого значення. І не тому що з часом вона постаріє,прогниє, вкриється ржавчиною, а тому що в кінцевому результаті - ми могли б обійтися і без неї. Справа не в тому, щоб кинути все, - а зрозуміти, що залишається з нами, коли ми стоїмо босоніж в чистому полі. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:43:10]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
Скільки сміливості у словах...і скільки гордості та примх у вчинках..скільки пориву у пошуках...і як не далеко дивимся...скільки віри у "рожеві" статуси...і як мало її в справжньому серці..Як сильно ми шукаєм любові...і як мало йдем на розуміння..як багато всього знаєм..а як тяжко розумієм...як багато ми хочемо.. а як мало за це пропонуємо. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:40:54]
{ }
Примечание: ://vk.com/sprachederharmonie
В кінцевому результаті істинна любов не наповненна ні страстю ні бажанням, істинна любов - це вершина, яку обдувають вітри, зігріває сонце, це місце з якого відриваються уже знайомі краєвиди і вони ніколи не набридають. В істинній любові не буває самотності, в ній немає кайданів, - це повна свобода і повнота нашої сили. Свобода не в діях, вона у вихованості наших бажань. Щоб помістити знання вселенної в нас, треба створити місце для неї. Думати не в межах планети, а далеко за її рамками, за рамками галактик, тобі і не замітите як безмежність заповнить Вас. Так виникає свобода, так існує істинна любов. І ти її відчуваєш лиш від одного дотику, як прохолодний вітер в спекотну погоду. (Михайло Мачишин) [ВОЛЬНОСТЬ, ВЕРШИНА, СВОБОДА] [26.05.2013 11:30:44]
{ }
АФОРИЗМЫ В КАРТИНКАХ
СМУТА (Лао Цзы) Средь тусовок и колядок Вылезает грантоед… Наводи тогда порядок, Когда смуты ещё нет!
ЛУЧШИЕ АВТОРЫ ДНЯ
- Владимир Бутков (16.00)
- Александр Грачев (16.00)
- Михаил Зудочкин (12.00)
- Юрий Зверев (12.00)
- Вадим Тишин (10.00)
- Любовь Истомина (10.00)
- Александр Шевченко (10.00)
- Чуча Суперстарчу (8.00)
- Брюн (7.00)
- Анжелика Миропольцева (6.00)
- Реваз Радвали (5.20)
- Владимир Кафанов (5.00)
- Асов Арсен (4.80)
- Автор Неизвестен (4.25)
- Акакий Швейк (4.00)
- Елена Ермолова (2.89)
- Бен Шалом Бернанке (2.00)
- Мила Сивацкая (2.00)
- Нил Гейман (2.00)
- Терри Пратчетт (2.00)
БЛИЦ
ЛУЧШИЙ АФОРИЗМ ДНЯ
УМНЫЕ МЫСЛИ
