☼ Солнышко, здоровья: будешь у дел,
Обойдет тебя человечка горький удел, -
Не потратишь зря уйму дней и недель
На то, чтобы луч твой криво и косо летел...
К слову, кручусь-верчусь вокруг цели я,
И даже мифический лузер, как-то Емеля,
Удачливее, чем я, - писатель-пустомеля
Из Мос. литобъединения, Музу лелея...
Жаль не уродился я в мохнатого шмеля,
Что вкушает вкус даже душистого хмеля,
Чтобы будто пушинка, не больно бодая,
Смог коснуться пассии без огня сгорая... ( Радвали) [ЦЕЛИ, ПИСАТЕЛЬ, ВКУС] [06.10.2021 18:27:45]
{ }
Лучше всего получается ничего не делать у того, кто делать ничего не хочет. А у других ничегонеделование получается натужно, криво и косо. (Юрий Татаркин) [РАБОТА - БЕЗДЕЛЬЕ, НИЧЕГО] [15.10.2011 02:24:02]
{ }
Цепкий юный ум может освоить всех этих хайдеггеров и сартров. Но молодым, свежим и непредсказуемым после этого он не будет уже никогда. От него начнет смердеть при каждом его взмахе; мало того, он и качаться-то станет в ту сторону, где давно не осталось ни людей, ни рейхсмарок, которые там были в 1943 году. Откройте любую искусствоведческую статью, посмотрите на криво ссущего соляркой автора - и поймете, о чем я говорю. (Виктор Пелевин) [16.07.2022 01:12:12]
{ }
Пока на поминках не чокнешься, криво не посмотрят, пока не пообещаешь напоить, так вообще не придут. (Сабир Омуров) [АЛКОГОЛИЗМ, ПАМЯТЬ - ПОМНИ] [30.11.2011 01:40:31] 2
{ }
Жизнь - это расстроенный рояль, на котором криво исполняют свои мечты не имеющие музыкального слуха люди. (Юрий Тубольцев) [ЛЮДИ, ЖИЗНЬ, РОЯЛЬ] [17.12.2022 01:12:12]
{ }
Со всей ответственностью заявляю, что я - человек полностью безответственный и ответственность любого вида на меня лучше не возлагать. Потому что ответственность ляжет криво и косо, а значит вскоре непременно сползёт. (Юрий Татаркин) [ОТВЕТСТВЕННОСТЬ, ЧЕЛОВЕК, Я] [26.01.2013 01:29:47]
{ }
СКАЗКА
(из учебника для 8-го класса «Ридна мова»)
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ладна. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню - розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою. Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона стала. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ.
Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
"Ах, эта красная рябина
Я на тебя смотрю, любимый,
Среди осенней желтизны.
Теперь уже со стороны..."
Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
- А-а-а! - гаркнув. - Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.
- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.
Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
- Поїхали!
-Куди? - перелякався Вовк.
- Куди-небудь! - пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:
- Чао предкам!
- Дитино рідна! - сплеснула в долоні бабуся. - А ти де в таку рань тут узялася?
- Ша! - приклала пальця до вуст Червона Шапочка. - Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
- Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..
- Дай щось пошамати! - сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
- Нема, дитино, - каже бабуся. - Бо я хворіла.
- Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
- Гроші давай! - хрипко пояснила Червона Шапочка.
Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала.
Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
- На. Нема більше.
- Тоді я тебе з'їм! - налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
- Не маю, внученько! їй-Богу, більше не маю!..
Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає.
- Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво осміхнулася:
- А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний! Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білозубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає... (Акакий Швейк) [ШКОЛА, ДЕГРАДАЦИЯ, СКАЗКА] [26.02.2013 01:11:43] 8
{ }
ВЕРТИКАЛЬ ВЛАСТИ
Лихо строили, думы думали, тяжко мыкались,
Чтоб плебеев тьма с дурью пьяною и не рыпались...
Только криво всё, а в фундаменте грязь лишь хлипется,
Чуть шатнуть вертухаль - с нею власть-то вся и посыпется! (Акакий Швейк) [ВЛАСТЬ, НАРОД, ГРЯЗЬ] [27.03.2013 08:37:42] 10
{ }
Примечание: Картинка с сайта - elektron.mmm-tasty.ru