Але, это доставка цветов? Я бы хотел заказать семь роз. Даже пятнадцать! Сколько? Ну, тогда пять ( К-ф 'Черная молния') [ЦВЕТОК, Я] [24.07.2011 15:59:34]
{ }
Але, Люся, это я. Я проходил мимо военкомата, и меня в армию забрали. Люсь, они сказали, что это почетная обязанность каждого, кто не сбежал. (Виктор Коклюшкин) [12.11.2021 20:50:11]
{ }
(по-укр.)
На правосуддя ледь надійся,
бо воно рідкість не землі;
закон не чорт – його не бійся,
але як чорта бійсь судді... ( Хомуций) [СУД - ЛИХОИМСТВО, ПРАВОСУДИЕ, ЧЕРТИ] [29.11.2011 13:55:17]
{ }
(по-укр.) Є люди, які розмовляють з духами, є люди, які розмовляють з бісами, але найбільше є людей, які розмовляють з дурнями. ( Хомуций) [МИСТИКА, БЕСЕДА, РЕАЛЬНОСТЬ] [05.07.2012 07:39:57]
{ }
(по-укр.) Самотужки людина здатна не більше як на велику гору амбіцій, не малу купу лайна та маленьку жменьку сліз. Але гуртом люди здатні на більше… особливо на збільшення саме цих речей. ( Хомуций) [ТЩЕСЛАВИЕ, БАНДА, ЛЮДИ] [09.07.2012 13:05:20]
{ }
Що таке життя? Що таке любов? Ми завжди шукаємо на них відповіді. І той, хто став шукати залишився сам далеко від дому, серед безмежної вселенної, в проміжку між часом і невідомістю. Там ти скучаєш за людьми, але вернутись важко, тому що насправді тебе уже немає. Внутрішній світ людини неможливо описати повністю, не можна намалювати, не можна навіть уявити. Це те саме що і вся вселенна, коли ми віддаляємось від Землі, і спостерігаємо як вона зникає ми наче задихаємось, осягаючи відстань, коли вона зникає, ми втрачаємо уявлення про цю відстань, про положення, про масштаб того що нас охоплює, тому що ми відбивались лиш від того, що встигли пізнати. Коли ми залишаємось наодинці у далекій вселенній, всі порівняння можуть бути лише з самим собою, або ж спробувати вдихнути її могутність злившись з нею. Якому світу віддаємось той і пізнаємо: маленькій планеті, галактиці чи все таки всій загадковій вселенній. Представивши тільки це, можна зрозуміти ким ми являємся віддаючись примітивній суєті, сварці, капризам, скованості, лицемірству, егоїзму маленької планети. Все це лише реакція нашої природи на середовища в якому зростаємо. Ми в ньому народжуємось, але нам вправі вибирати віру, мрію, захоплення, напрям. І тільки втративши все – ми отримуємо необхідне. (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:31:33]
{ }
"Ефект метелика". Ми єдині Земні явища, яким дано можливість вибирати. З самого народження це як ланцюгова реакція, яка залежить від нас і нашого оточення. Самі по собі ми ні в чому б не мали потреби, так як відчували б повноту власної природи, відбиваючи свої можливості від живої природи. І тільки інша людина, даруючи надію – детермінує нову точку існування. Тоді єдиним гарантом за прийняте рішення може виступати лиш відповідальність, і не тільки перед іншим, але й перед собою, бо рано чи пізно ми відповідальні за все що робимо. І коли ми нехтуємо нею сьогодні - то лиш перекладаємо її на завтра. Кажуть навіть безневинний взмах крила метелика в одному місці - може визвати лавину ефектів в іншому. Представте собі , яка відповідальність лежить на даруючому надію, і які наслідки залишаєм руйнуючи її. (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА] [26.05.2013 11:37:35]
{ }
Нам дали життя і можливість: любити чи ненавидіти, вірити чи бути цинічним, терпіти чи піддаватись. Ми відповідальні за те що робимо, але безмежно вільні в тому що думаємо, бо бачимо вчинки мільйонів людей. Але відповідь на питання ми знаходимо лише там де наша відповідальність, сміливість, терпіння і повага. Все інше це унилість і лінь. Ховаючи свої можливості за страхом, чекаючи того законного дня, в якому можна проявити любов, повагу, увагу ми лиш принижуємо себе, свої гідність і підкреслюємо лицемірність. Разом із нашими можливостями дана й свобода, і ніхто не вправі осуджувати нас за вчорашнє, нинішнє чи завтрашнє. Не чекайте свят зазначених датою, шукайте можливсті створити його тоді, коли необхідно. Стереотипи зїдають нашу душу, залишаючи лиш унилість, а свобода серця, скерована мудрістю - заставляє кожен день бути святом. А що може бути кращим, ніж свято в душі. (Михайло Мачишин) [ВОЛЬНОСТЬ, СВОБОДА, ДАЛИ] [26.05.2013 11:38:22]
{ }
На лоні світла у безмежжі, йшла Вона дорогою буття. З обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. Й не знала Та страху, і сонця промені ловила оком, заснути на воді могла, та заборонено було торкатись каменя-гріха. Та ні...Не та була її природа, щоб не дізнатись, яка ж від гріха ця насолода. І далі йшла вона дорогою життя, уже носила тіло і вбрання, з обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. Та був присутній їй вже страх, і в мові серця - стон сумлінь, і вірила лише у свою тінь. Але усе ж ішла дорогою життя, все так носила тіло і вбрання, з обох боків буяла зелень, гуляли ріки, озера спали, і чутно було звідусіль спів пташиний чарівний. (Михайло Мачишин) [ПРИРОДА, СТРАХ] [26.05.2013 11:38:44]
{ }
Зовнішність примітивна тільки з того, що вона не може передати нас повністю. Вона нас сковує і обмежує. Водночас це наші обладунки перед іншими - готовими нас атакувати, але невідомість, яка скривається за тілом стримує їх. В цьому наша сила, в цьому ж і слабість. Тому ми блукаєм по світу одиноко, і коли находимо споріднену душу - ми знаходимо союзника. Зачасту, знайшовши ми радуємся цій важкій находці і робимо все щоб не впустити, іноді навіть дурниці, через надмірне себелюбство. Тому так важливо не тільки пізнавати себе, а вчитись контролювати пізнані можливості. (Михайло Мачишин) [СИЛА] [26.05.2013 11:39:04]
{ }
Коли людина знаходить в собі вічність, вона подібна вітру. Вона вільна, однаково відчуває як біль так і радість, може бути безмежно спокійною, може усміхатись і гратись з тобою, може стати потіхою в жарку пору і учителем - в холод, ти можеш влюбитись в неї, але вона, як вітер - належить лиш одному Богу. Хто ж ми тоді? Напевно лиш частина великої сили, тому наша природа так манить нас, але не просто щоб володіти один одним, а щоб стати сильнішими для цього вічного. Якщо це так, то я не взмозі дати Тобі неохідне, але якщо мені пощастить стати цим вітром, - я склонюсь перед можливістю бути з тобою, стати тою ланкою, через яку ти отримаєш тепло, радість і любов від Бога. Я шукав себе, я обманював себе, але тепер знаю де моє місце, бо ти мій вітер, ти моє щастя. (Михайло Мачишин) [ХОЛОД, ПРИРОДА, Я] [26.05.2013 11:39:31]
{ }
Але, скорая? У нас человеку плохо, я его зову, а он не отзывается. Может это летаргический сон?(да что, что?) А, уже лучше. Извините.(кладет трубку) Ииигорь! (Андрей Рожков) [27.03.2021 21:36:30]
{ }
Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?Но, видимо, мы правды не сглазим, что мир уже так замешан на зле, что как платить преступлением за преступление, то как же и жить, люди, на земле? (Лина Костенко) [ЛЮДИ] [08.01.2017 01:00:03]
{ }
Але, дядя? Это секс по телефону с Могилевской! Ага, забыла: Тук-тук... ААААА! ООООООООО! УУУУУУУУУ! Ой, что-то неярко У,А делаете... а говорят, рождаемость высокая... (Наталья Могилевская) [СЕКС] [01.08.2018 23:38:30]
{ }
Удивительно устроен человек: с невероятной жадностью тянет к себе все на свете, безмерно страдает, когда ему чего-то не хватает, но еще больше страдает, когда не может в тот или иной способ избавиться от добытого. Растратить деньги, перепаскудить блюда и напитки, похвастаться тайнами, испортить всю свою жизнь.
***
Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя. (Павел Загребельный) [БОЛЬШЕ, ЧЕЛОВЕК, ДЕНЬГИ] [24.12.2019 13:23:51]
{ }
ОУН ценит жизнь своих членов, очень ценит, но мы понимаем, что наша идея такая величественная, что когда идёт разговор о её реализации, то не единицы, не сотни, а миллионы жертв нужны и возможны, чтобы её реализовать. ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже цінить; але – наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки зреалізувати.Речь Степана Бендары перед судом во Львове (1936) ( Степан Андреевич Бандера) [ЖИЗНЬ, РЕЧЬ, БЕСЕДА] [01.02.2017 01:00:03]
{ }