Завдання батьків не просто залишити нащадка, чи повторити масовість, а залишити в ньому те, що ніколи не помре. (Михайло Мачишин) [ЧУВСТВО ДОЛГА] [05.09.2011 08:24:01]
{ }
"..В гіршому випадку чим старші ми, тим більше спираємось на досвід суворих вчинків загальної ігри, руйнуючи в собі не дитинство, а відчуття справжнього, то як ми вірили не зсилаючись на "А може", "просто так цього зробити не могли". Ми боролись і бігли, розбиваючи коліна й лікті, не знаючи того, що там життя чи наша мрія..ми лиш любовю і азартом сповнені були. Нас не втомлювало сидячи щовечора на ідній і тіж лавці у дворі, на качелях біля річки, на дереві в саді. Ми не втомлювались від прогулянок однаковими маршрутами - ми більше любили, прощали, ділились, вірили, бо були наповнені простотою - не спорченою поняттями. У нас не було статусів - у нас була одна ігра, в якій кожен ставав лідером, ідучи вечором додому з думкою повернутись сюди пошвидше завтра. Як би людина не була впевнена в тому, що сама вона зможе покорити світ, в питанні часу будь-яка гордість, самолюбство, високомірність зустрічається з тим, що вважатиме це все дрібницями і захоче простого спілкування, простої любові, простої мрії, простої усмішки. Не дитиство проходить, просто ми знаходимо нове місце, куди біжимо, за що боримось, що любимо і цінимо - сім'я. Бережіть її, бо це лікарство від усіх "земних недуг". (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА, У нас] [12.03.2012 09:49:30]
{ }
Все найкраще таїться в простоті. Простота - це мистецтво бачити дальше, ніж може людське око. В свою чергу мистецтво - це відчуття великого через просте, доступне кожному, і ніяка соціальна позиція, чи закінчений навчальний заклад цьому не критерій. Справжнє мистецтво робить багатим не людину, а її душу, спавжнє мистецтво збирає не "наївні" погляди, а прості серця. (Михайло Мачишин) [ПРОСТОТА] [26.05.2013 11:30:09]
{ }
Що таке життя? Що таке любов? Ми завжди шукаємо на них відповіді. І той, хто став шукати залишився сам далеко від дому, серед безмежної вселенної, в проміжку між часом і невідомістю. Там ти скучаєш за людьми, але вернутись важко, тому що насправді тебе уже немає. Внутрішній світ людини неможливо описати повністю, не можна намалювати, не можна навіть уявити. Це те саме що і вся вселенна, коли ми віддаляємось від Землі, і спостерігаємо як вона зникає ми наче задихаємось, осягаючи відстань, коли вона зникає, ми втрачаємо уявлення про цю відстань, про положення, про масштаб того що нас охоплює, тому що ми відбивались лиш від того, що встигли пізнати. Коли ми залишаємось наодинці у далекій вселенній, всі порівняння можуть бути лише з самим собою, або ж спробувати вдихнути її могутність злившись з нею. Якому світу віддаємось той і пізнаємо: маленькій планеті, галактиці чи все таки всій загадковій вселенній. Представивши тільки це, можна зрозуміти ким ми являємся віддаючись примітивній суєті, сварці, капризам, скованості, лицемірству, егоїзму маленької планети. Все це лише реакція нашої природи на середовища в якому зростаємо. Ми в ньому народжуємось, але нам вправі вибирати віру, мрію, захоплення, напрям. І тільки втративши все – ми отримуємо необхідне. (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:31:33]
{ }
Немає в цьому світі мов, немає кордонів, немає кольору шкіри, немає ненависті - є людина вихована мовою, кордоном, кольором шкіри і ненавістю. Дитя родиться вільним, коли йому треба щось сказати йому достатньо усміхнутись чи заплакати, коли йому хочеться залізти у воду - воно не думає про заборону, і в дружбі не колір шкіри його приваблює, а усмішка. Все інше виховує в нас страх. Ми дорослішаємо, продовжуємо називати себе вільними, при цьому боїмось зробити свій вибір, боїмось захищати правду, боїмось виглядати глупо, через страх розмінюємо себе на дешеві признання зі сторони. Ми готові стати рабами перед тими, хто нехтує нами, і нехтуємо Тим, Хто при всій Своїй величі дарує нам свободу кожної миті. (Михайло Мачишин) [СТРАХ] [26.05.2013 11:37:16]
{ }
"Ефект метелика". Ми єдині Земні явища, яким дано можливість вибирати. З самого народження це як ланцюгова реакція, яка залежить від нас і нашого оточення. Самі по собі ми ні в чому б не мали потреби, так як відчували б повноту власної природи, відбиваючи свої можливості від живої природи. І тільки інша людина, даруючи надію – детермінує нову точку існування. Тоді єдиним гарантом за прийняте рішення може виступати лиш відповідальність, і не тільки перед іншим, але й перед собою, бо рано чи пізно ми відповідальні за все що робимо. І коли ми нехтуємо нею сьогодні - то лиш перекладаємо її на завтра. Кажуть навіть безневинний взмах крила метелика в одному місці - може визвати лавину ефектів в іншому. Представте собі , яка відповідальність лежить на даруючому надію, і які наслідки залишаєм руйнуючи її. (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА] [26.05.2013 11:37:35]
{ }
Нам дали життя і можливість: любити чи ненавидіти, вірити чи бути цинічним, терпіти чи піддаватись. Ми відповідальні за те що робимо, але безмежно вільні в тому що думаємо, бо бачимо вчинки мільйонів людей. Але відповідь на питання ми знаходимо лише там де наша відповідальність, сміливість, терпіння і повага. Все інше це унилість і лінь. Ховаючи свої можливості за страхом, чекаючи того законного дня, в якому можна проявити любов, повагу, увагу ми лиш принижуємо себе, свої гідність і підкреслюємо лицемірність. Разом із нашими можливостями дана й свобода, і ніхто не вправі осуджувати нас за вчорашнє, нинішнє чи завтрашнє. Не чекайте свят зазначених датою, шукайте можливсті створити його тоді, коли необхідно. Стереотипи зїдають нашу душу, залишаючи лиш унилість, а свобода серця, скерована мудрістю - заставляє кожен день бути святом. А що може бути кращим, ніж свято в душі. (Михайло Мачишин) [ВОЛЬНОСТЬ, СВОБОДА, ДАЛИ] [26.05.2013 11:38:22]
{ }
— А то еще преступники увидят нас и пристрелят. Тут-то федералы засекут, куда слетаются стервятники, найдут наши тела, пришлют криминалистов, те проведут баллистическую экспертизу, и злодеев повяжут. — От твоих слов на душе полегчало, — ответил Чи. — Хорошо работать на пару с оптимистом. ( Тони Хиллерман. Охота на барсука) [29.01.2017 01:00:03]
{ }
Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь? Так ніби він завжди чекав лише мене. А як болить зимовий спокій нашого вікна, Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.Знаешь ли ты, как сильно душу бьет безжалостный дождь? Как будто он всегда ждал только меня. А как болит зимний покой нашего окна, Нежно пастельный, как твой любимый Моне. ( Океан Эльзы) [ДОЖДЬ, ПОКОЙ, РЕПОСТ] [29.01.2017 01:00:03]
{ }
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди — я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих, і згадую про мертвих. Послушаю я дождь. Подкрался и шумит. Жестянный звук воды, шаги весёлых капель. Ещё лишь миг, лишь миг, ещё лишь миг, я оглянусь ? года прошли внезапно.Да, может, и века. Никто и не узнал в туманностях души иль, может, Андромеды - я в мантиях дождя ? прозрачностью стекла ? и прихожу к живым, и зрю, кого уж нету. (Лина Костенко) [ЗВУК] [31.12.2016 01:01:01]
{ }
Если от палки [длиной] в один чи ежедневно отнимать половину, это не завершится и через 10000 поколений. ( Зенон Китийский) [ЕСЛИ] [26.05.2018 14:54:14]
{ }
Удивительно устроен человек: с невероятной жадностью тянет к себе все на свете, безмерно страдает, когда ему чего-то не хватает, но еще больше страдает, когда не может в тот или иной способ избавиться от добытого. Растратить деньги, перепаскудить блюда и напитки, похвастаться тайнами, испортить всю свою жизнь.
***
Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя. (Павел Загребельный) [БОЛЬШЕ, ЧЕЛОВЕК, ДЕНЬГИ] [24.12.2019 13:23:51]
{ }
Чи-О были идеальными партнерами на все случаи жизни. Они были тактичны, желанны, тактичны, вежливы и веселы... Каждая мама мечтала о том, чтобы ее сын пришел домой с Чи Омегой, женщиной-женщиной. (Дэвид Леттерман) [МАМА] [01.09.2023 01:12:12]
{ }
Очень продвинутым практикам боевых искусств никогда не приходилось поднимать руку. Они могли сбить противника с ног, не касаясь его физически, просто с помощью чи, чистой силы. Мы не видим слишком много из них больше. (Фредерик Ленц) [БОЛЬШЕ, СЛИШКОМ] [02.03.2024 01:12:12]
{ }
Сила исходит из пупочного центра. Если вы будете медитировать час или около того в день и сосредоточитесь на этой сфере, вы высвободите огромную силу, которая войдет в ваше тело. Мы называем это чи. (Фредерик Ленц) [ДЕНЬ, СИЛА, ТЕЛО] [09.03.2024 01:12:12]
{ }