«Доля - це не те, що закладено кимось до життя, - це дорога, яку вибирає людина кожного дня, а життя тільки корегує і вчить.» (Михайло Мачишин) [ЖИЗНЬ] [05.09.2011 08:19:38]
{ }
Не шукай приюту того, що вітер розвалить, вода розмиє, час зітре, бо дім твій у серцях людей, а тепло та уют - це ті люди у серці твоєму… (Михайло Мачишин) [ЖИЗНЬ, ВОДА, ЛЮДИ] [05.09.2011 08:22:22]
{ }
Глаза и лицо старого мудреца - это название и содержание великой книги.
* (по-укр. Очі та обличчя старого мудреця - це назва та зміст великої книги.) ( Хомуций) [ЖИЗНЬ, МУДРОСТЬ, ЛИЦО] [26.11.2011 12:18:00]
{ }
Скільки сміливості у словах...і скільки гордості та примх у вчинках..скільки пориву у пошуках...і як не далеко дивимся...скільки віри у "рожеві" статуси...і як мало її в справжньому серці..Як сильно ми шукаєм любові...і як мало йдем на розуміння..як багато всього знаєм..а як тяжко розумієм...як багато ми хочемо.. а як мало за це пропонуємо. (Михайло Мачишин) [12.03.2012 09:40:54]
{ }
"..В гіршому випадку чим старші ми, тим більше спираємось на досвід суворих вчинків загальної ігри, руйнуючи в собі не дитинство, а відчуття справжнього, то як ми вірили не зсилаючись на "А може", "просто так цього зробити не могли". Ми боролись і бігли, розбиваючи коліна й лікті, не знаючи того, що там життя чи наша мрія..ми лиш любовю і азартом сповнені були. Нас не втомлювало сидячи щовечора на ідній і тіж лавці у дворі, на качелях біля річки, на дереві в саді. Ми не втомлювались від прогулянок однаковими маршрутами - ми більше любили, прощали, ділились, вірили, бо були наповнені простотою - не спорченою поняттями. У нас не було статусів - у нас була одна ігра, в якій кожен ставав лідером, ідучи вечором додому з думкою повернутись сюди пошвидше завтра. Як би людина не була впевнена в тому, що сама вона зможе покорити світ, в питанні часу будь-яка гордість, самолюбство, високомірність зустрічається з тим, що вважатиме це все дрібницями і захоче простого спілкування, простої любові, простої мрії, простої усмішки. Не дитиство проходить, просто ми знаходимо нове місце, куди біжимо, за що боримось, що любимо і цінимо - сім'я. Бережіть її, бо це лікарство від усіх "земних недуг". (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА, У нас] [12.03.2012 09:49:30]
{ }
(по-укр.) Час - це такий собі жук-гнойовик, котрий, впираючись передніми лапами в майбутнє, задніми штовхає поперед себе кавалок теперішнього в напрямку своєї гноярки - минулого. ( Хомуций) [ВРЕМЯ] [06.07.2012 02:04:49]
{ }
Все найкраще таїться в простоті. Простота - це мистецтво бачити дальше, ніж може людське око. В свою чергу мистецтво - це відчуття великого через просте, доступне кожному, і ніяка соціальна позиція, чи закінчений навчальний заклад цьому не критерій. Справжнє мистецтво робить багатим не людину, а її душу, спавжнє мистецтво збирає не "наївні" погляди, а прості серця. (Михайло Мачишин) [ПРОСТОТА] [26.05.2013 11:30:09]
{ }
В кінцевому результаті істинна любов не наповненна ні страстю ні бажанням, істинна любов - це вершина, яку обдувають вітри, зігріває сонце, це місце з якого відриваються уже знайомі краєвиди і вони ніколи не набридають. В істинній любові не буває самотності, в ній немає кайданів, - це повна свобода і повнота нашої сили. Свобода не в діях, вона у вихованості наших бажань. Щоб помістити знання вселенної в нас, треба створити місце для неї. Думати не в межах планети, а далеко за її рамками, за рамками галактик, тобі і не замітите як безмежність заповнить Вас. Так виникає свобода, так існує істинна любов. І ти її відчуваєш лиш від одного дотику, як прохолодний вітер в спекотну погоду. (Михайло Мачишин) [ВОЛЬНОСТЬ, ВЕРШИНА, СВОБОДА] [26.05.2013 11:30:44]
{ }
Що таке життя? Що таке любов? Ми завжди шукаємо на них відповіді. І той, хто став шукати залишився сам далеко від дому, серед безмежної вселенної, в проміжку між часом і невідомістю. Там ти скучаєш за людьми, але вернутись важко, тому що насправді тебе уже немає. Внутрішній світ людини неможливо описати повністю, не можна намалювати, не можна навіть уявити. Це те саме що і вся вселенна, коли ми віддаляємось від Землі, і спостерігаємо як вона зникає ми наче задихаємось, осягаючи відстань, коли вона зникає, ми втрачаємо уявлення про цю відстань, про положення, про масштаб того що нас охоплює, тому що ми відбивались лиш від того, що встигли пізнати. Коли ми залишаємось наодинці у далекій вселенній, всі порівняння можуть бути лише з самим собою, або ж спробувати вдихнути її могутність злившись з нею. Якому світу віддаємось той і пізнаємо: маленькій планеті, галактиці чи все таки всій загадковій вселенній. Представивши тільки це, можна зрозуміти ким ми являємся віддаючись примітивній суєті, сварці, капризам, скованості, лицемірству, егоїзму маленької планети. Все це лише реакція нашої природи на середовища в якому зростаємо. Ми в ньому народжуємось, але нам вправі вибирати віру, мрію, захоплення, напрям. І тільки втративши все - ми отримуємо необхідне. (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:31:33]
{ }
Ми розчаровуємось рівно на стільки на скільки зачаровуємось. Кожне розчарування це мудрість, кожна мудрість це можливість зачаровуватись тим, в чому ніколи не розчаруєшся. (Михайло Мачишин) [26.05.2013 11:32:44]
{ }
"Ефект метелика". Ми єдині Земні явища, яким дано можливість вибирати. З самого народження це як ланцюгова реакція, яка залежить від нас і нашого оточення. Самі по собі ми ні в чому б не мали потреби, так як відчували б повноту власної природи, відбиваючи свої можливості від живої природи. І тільки інша людина, даруючи надію - детермінує нову точку існування. Тоді єдиним гарантом за прийняте рішення може виступати лиш відповідальність, і не тільки перед іншим, але й перед собою, бо рано чи пізно ми відповідальні за все що робимо. І коли ми нехтуємо нею сьогодні - то лиш перекладаємо її на завтра. Кажуть навіть безневинний взмах крила метелика в одному місці - може визвати лавину ефектів в іншому. Представте собі , яка відповідальність лежить на даруючому надію, і які наслідки залишаєм руйнуючи її. (Михайло Мачишин) [ЗАВТРА] [26.05.2013 11:37:35]
{ }
Нам дали життя і можливість: любити чи ненавидіти, вірити чи бути цинічним, терпіти чи піддаватись. Ми відповідальні за те що робимо, але безмежно вільні в тому що думаємо, бо бачимо вчинки мільйонів людей. Але відповідь на питання ми знаходимо лише там де наша відповідальність, сміливість, терпіння і повага. Все інше це унилість і лінь. Ховаючи свої можливості за страхом, чекаючи того законного дня, в якому можна проявити любов, повагу, увагу ми лиш принижуємо себе, свої гідність і підкреслюємо лицемірність. Разом із нашими можливостями дана й свобода, і ніхто не вправі осуджувати нас за вчорашнє, нинішнє чи завтрашнє. Не чекайте свят зазначених датою, шукайте можливсті створити його тоді, коли необхідно. Стереотипи зїдають нашу душу, залишаючи лиш унилість, а свобода серця, скерована мудрістю - заставляє кожен день бути святом. А що може бути кращим, ніж свято в душі. (Михайло Мачишин) [ВОЛЬНОСТЬ, СВОБОДА, ДАЛИ] [26.05.2013 11:38:22]
{ }
Зовнішність примітивна тільки з того, що вона не може передати нас повністю. Вона нас сковує і обмежує. Водночас це наші обладунки перед іншими - готовими нас атакувати, але невідомість, яка скривається за тілом стримує їх. В цьому наша сила, в цьому ж і слабість. Тому ми блукаєм по світу одиноко, і коли находимо споріднену душу - ми знаходимо союзника. Зачасту, знайшовши ми радуємся цій важкій находці і робимо все щоб не впустити, іноді навіть дурниці, через надмірне себелюбство. Тому так важливо не тільки пізнавати себе, а вчитись контролювати пізнані можливості. (Михайло Мачишин) [СИЛА] [26.05.2013 11:39:04]
{ }
Коли людина знаходить в собі вічність, вона подібна вітру. Вона вільна, однаково відчуває як біль так і радість, може бути безмежно спокійною, може усміхатись і гратись з тобою, може стати потіхою в жарку пору і учителем - в холод, ти можеш влюбитись в неї, але вона, як вітер - належить лиш одному Богу. Хто ж ми тоді? Напевно лиш частина великої сили, тому наша природа так манить нас, але не просто щоб володіти один одним, а щоб стати сильнішими для цього вічного. Якщо це так, то я не взмозі дати Тобі неохідне, але якщо мені пощастить стати цим вітром, - я склонюсь перед можливістю бути з тобою, стати тою ланкою, через яку ти отримаєш тепло, радість і любов від Бога. Я шукав себе, я обманював себе, але тепер знаю де моє місце, бо ти мій вітер, ти моє щастя. (Михайло Мачишин) [ХОЛОД, ПРИРОДА, Я] [26.05.2013 11:39:31]
{ }
На международной встрече:
Посол: Ми Украина будем делать вассалом
Хохол: Шо, нас салом угощать будете?
П. Я, Я, вас салом. Бес платно. Вкусно.
Х.О це гарно хлопце, сало даром (Константин Поторока) [УКРАИНА] [04.06.2017 18:48:23]
{ }
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Він добре вам зіграв колись мою присутність. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність. Целую все леса. Спасибо скрипачу. Присутствие моё вам хорошо сыграл он. Я ? дерево и дождь, всё, что любить хочу и, может быть, моё в том высшее начало. (Лина Костенко) [НАЧАЛО, ДЕРЕВО] [31.12.2016 01:01:01]
{ }
Каждый человек, которого я знал, оказал на меня влияние, как и люди, которых я не встречал физически в этой жизни, но которых встречал внутренне, учителя из других эпох - Шри Рамана Махарши, Шри Рамакришна и Лао. Це. (Фредерик Ленц) [ВЛИЯНИЕ, ЛЮДИ, ЧЕЛОВЕК] [08.12.2023 01:12:12]
{ }